Компоненти відходів руйнувань, що містять ртуть (код 16 12 33*) вимагають суворо контрольованого підходу. Навіть мінімальна кількість ртуті в будівельних залишках становить загрозу для довкілля та здоров’я людей.
До таких відходів належать:
- старі термометри: зі скляним корпусом та ртутною капсулою
- вимикачі та датчики: вмонтовані у будівлі радянського періоду
- люмінесцентні елементи: у вбудованих освітлювальних системах
будматеріали: які могли увібрати ртуть під час експлуатації
Ефективне управління небезпечними відходами починається з чіткого визначення ртутьвмісних компонентів на місці демонтажу. Це передбачає залучення фахівців та використання сертифікованого обладнання.
Поводження з небезпечними відходами повинно відповідати чинним законодавчим нормам. Підприємства зобов’язані впроваджувати плани, що включають:
- сортування відходів: за рівнем забруднення та типом матеріалу
- контроль витоку ртуті: особливо в системах освітлення й опалення
- захист персоналу: навчання та засоби індивідуального захисту
Екологічне обслуговування підприємств, що займаються демонтажем, включає не лише вивезення сміття, а й повний супровід процесу з погляду екології. Це знижує ризики та зміцнює репутацію.
Зберігання небезпечних відходів із вмістом ртуті повинне здійснюватись у герметичних контейнерах із кількома рівнями захисту. Склади мають бути сертифіковані та регулярно перевірятись.
Транспортування небезпечних відходів можливе лише за наявності ліцензії. Кожен етап логістики — від завантаження до передачі — має бути зафіксований у документації.
Переробка небезпечних відходів проводиться виключно на спеціалізованих об’єктах. У випадку з ртуттю важливо не допустити повторного забруднення довкілля навіть на етапі переробки.