Гідравлічні мастила, що містять поліхлоровані біфеніли (код 13 01 01*), застосовувалися у промислових гідравлічних системах завдяки високій термічній стабільності та стійкості до окиснення.
Поліхлоровані біфеніли забезпечували стабільну роботу обладнання в умовах високих температур і навантажень.
Разом із тим такі сполуки характеризуються високою токсичністю та здатністю до біоакумуляції.
Під час експлуатації гідравлічні мастила накопичують продукти деградації, металеві домішки та сторонні забруднювачі.
Витік або неправильне поводження з такими матеріалами створює значні екологічні та санітарні ризики.
Управління небезпечними відходами цієї категорії вимагає суворого контролю обігу та ідентифікації складу мастил.
Регламентоване поводження з небезпечними відходами передбачає виключення контактів із ґрунтом, водою та повітрям.
Особливо важливим є Зберігання небезпечних відходів, оскільки навіть незначні витоки можуть мати довготривалі наслідки.
До ключових вимог зберігання належать:
- використання герметичних металевих ємностей;
- фізична ізоляція від інших матеріалів;
- постійний контроль стану тари.
Транспортування небезпечних відходів здійснюється з урахуванням високої токсичності поліхлорованих біфенілів.
Під час транспортування забезпечується:
- повна герметичність контейнерів;
- мінімізація механічних впливів;
- наявність спеціалізованого супроводу.
Переробка небезпечних відходів цієї групи спрямована на повне знешкодження токсичних компонентів.
Застосування спеціальних технологій дозволяє запобігти потраплянню поліхлорованих біфенілів у довкілля.
Важливою складовою є екологічне обслуговування підприємств, яке включає аудит гідравлічних систем і контроль історичних запасів мастил.
Системний підхід до роботи з такими матеріалами знижує довгострокові техногенні ризики.